Старик достал кисет, зачерпнул щепотку махорки, закрутил её плотно в ножку и прикурил.
Затянувшись глубоко старик подошел к окну и стал наблюдать..., как двое, здоровенных как шкафы детин размашисто били интелигентного худого гражданина на другой строне улицы. Один норовил все время попасть гражданину в нос, а другой бил сзади, куда попало. Старик, держа в левой руке дымящую ножку, правую руку сложил пистолетиком указательным пальцем вперед. Поднес руку к носу и прицелился.
- “Кх!”
произнес старик.
- “Кх! Кх!”
После чего он опять медленно сделал глубокую затяжку. Дымок приятно ласкал легкие. В голове кружились приятные воспоминания юности. А худой, интелигентный и избитый гражданин недоумевал. Что же могло такое случится, что оба верзилы, вдруг, не с того, не с сего, свалились замертво на асфальт.
- Чертовщина!
подумал гражданин, и побежал скорее домой...
Комментарий автора: Чего только не увидишь на наших улицах!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Четыре реки. Часть-4 - Ирина Ефименко Автор книги: Visla Isaeva( псевдоним автора)
Источник: http://revelations.ucoz.net/blog/chetyre_reki_chast_4/2015-05-18-11
Для оформления книги использована картинка христианской художницы Dolores Develde с ее личного письменного разрешения.
The book not for sale!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
